Уроки № 1—2. Види образотворчого мистецтва

Мета:

 навчальна: ознайомити учнів із видами візуальних (образотворчих) мистецтв, головними засобами виразності в них; надати пропедевтичні знання про художній образ; навчити розрізняти твори мистецтва за їх видами;

 розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати ініціативу учнів;

 виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва.

Оснащення

 Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки.

 Зоровий ряд: репродукції творів художників-графіків та художників-живописців;

фотозображення творів декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва (писанок, вишивок, керамічних виробів, іграшок та ін.) та скульптури.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. Мо тивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

У ч и т е л ь. Мистецтво наповнює життя кожної людини щомиті: ми чи-

таємо книжки, слухаємо музику, відвідуємо музеї, переглядаємо театраль-

ні вистави та кінофільми; багато хто грає на музичних інструментах, співає,

танцює або малює. Мистецтво збагачує людину, робить її життя цікавішим,

щасливішим.Саме про такий вплив мистецтва на життя сучасної людини

та всього суспільства ми говоритимемо сьогодні на уроці.

Девізом наших уроків цього навчального року стануть слова видатного ні-

мецького драматурга та поета Бертольда Брехта: «Усього потрібно вчитися.

Мистецтво — не виняток».ŠŠ Чи згодні ви з цим висловлюванням?

Випереджальне завдання

У ч и т е л ь. Упродовж уроку ви заповнюватимете таблицю про особливості

кожного виду мистецтва.

З уроків образотворчого мистецтва у початкових класах вам уже відомі

ці види мистецтва, але давайте ще раз пригадаємо їх та видатних митців, які

створювали шедеври у кожному з цих видів мистецтва.

3. Викладення нового навчального матеріалу

У ч и т е л ь. Створювати твори мистецтва може не кожен, а розуміти їх мо-

жуть навчитися всі. Мистецтво — одне з найважливіших і найцікавіших явищ

у житті суспільства, невід’ємна складова людської діяльності.

Мистецтво зародилося у первісному суспільстві (малюнки у печерах, різьблення на кістці та камені, ритуальні танці та ін.). Завдяки особливостям упливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість) мистецтво стало однією з найважливіших складових духовної

культури суспільства. Від моменту виникнення мистецтво набувало найрізно

манітніших форм, щоб утілити ідеї, думки й відчуття людей. Проте у різних

видах мистецтва процес створення художнього образу різниться.

Кожному виду мистецтва притаманні свої специфіка, свої завдання, а та-

кож свої засоби та прийоми для розв’язання цих завдань. Усі види мистецтва

мають свою мову та своєрідність художніх можливостей.

Розберімося спочатку з видами візуального мистецтва, яке містить:

образотворчі yy види мистецтва, що відтворюють візуально сприйману

дійсність— чи то за допомогою реальних тривимірних об’ємів (скульпту-

ра), чи то шляхом їх зображення на двовимірній поверхні (живопис, графі-

ка, фотомистецтво);

 необразотворчі види мистецтва (архітектуру, декоративно-прикладне

(декоративно-ужиткове) мистецтво і художнє конструювання, де зорово-

просторові форми зазвичай не передбачають аналогій у реальності).

Оскільки основним засобом створення художнього образу у графіці є най-

простіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, крапка, штрих,пляма, що творять контур предмета або фігури,— графіку вважають основоювсіх видів образотворчого мистецтва.

ŠŠ Як ви вважаєте, звідки походить назва цього виду мистецтва?

Графіка — це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова,

що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Одним із різновидів графіки

є малюнок — найдавніший її вид, з якого і почалося зародження образотворчо-го мистецтва.

Малюнки можна знайти у наскельному живописі доби неоліту, антично-

му вазописі, середньовічній мініатюрі. Від часів Відродження малюнок набув

самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які ви-

конують за допомогою олівця, вугілля, крейди, сангіни, різних сортів чорнил,

туші, акварелі та ін.

Розгляньмо репродукції деяких робіт, що виконані відомими художниками-

графіками.

Одним з найвидатніших художників світу, який приділяв багато уваги гра-

фіці, є Леонардо да Вінчі — італійський учений та інженер, винахідник та ху-

дожник, архітектор та анатом, одна з найвизначніших постатей італійського

Відродження. Нам Леонардо передусім відомий як художник, хоча сам да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим.

Він приділяв образотворчому мистецтву не так уже й багато часу і працював

поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно незначна, до того ж деякі його роботи втрачені або пошкоджені.

Внесок цього митця у світову художню культуру є важливим навіть на тлі

тієї когорти геніїв, яку дало італійське Відродження.

Роздивіться уважно репродукції графічних робіт Леонардо да Вінчі — «Ав-

топортрет», «Ветрувіанська людина», «Голова жінки» (демонстрування наочності).

В українському образотворчому мистецтві Тарас Григорович Шевченко ві-

домий не тільки як чудовий живописець, а й як видатний графік. Найвідомі-

шими графічними його творами є серія офортів «Мальовнича Україна» (1844),

у якій художник відобразив історичне минуле й сучасний йому народний по-

бут та красу природи України (демонстрування наочності).

Ще одним видом образотворчого мистецтва є живопис. Не варто пере-

кладати слово «живопис» українською. Це слово досить зрозуміле й означає

«живо писати». Тому живопис (франц. peinture, англ. painting, болг. живопис,

польськ. malarstwo, чеськ. mal r stv ) — вид образотворчого мистецтва,

пов’язаний із передаванням зорових образів нанесенням фарб (акварельних,

гуашевих, олійних, темперних, акрилових та ін.) на тверді або гнучкі поверх-

ні, а також твори мистецтва, створені у такий спосіб.

Світ навколо нас — багатобарвний, і це багатство передає саме живопис,

мовою якого є колір. Багато століть малюнок та живопис були невід’ємними один від одного. У XIX столітті розмежування живопису та графіки поглибилося й завершилося завдяки творчості імпресіоністів, які нічого не передавали поза кольором, для яких усе лінійне було другорядним. Не малюнок, а кольорові співвідношення предметів, що зображують, стають основним носієм естетичного сенсу живописних творів. Живопис отримує незалежність від малюнка, який раніше був його головною метою, наближаючись до музики.

Розгляньмо репродукції робіт художників-живописців.

Одним із засновників імпресіонізму є Клод Моне, який наприкінці 1872 ро-

ку написав знаменитий пейзаж «Враження. Сонце, що сходить». Саме ця картина (іmpression у перекладі з французької означає «враження») і дала назву цілому художньому напрямку та митцям, які в ньому працюють. Картину Моне було продемонстровано публіці на першій імпресіоністській виставці

1874 року (демонстрування наочності).

Видатним живописцем українського походження є Ілля Юхимович Рєпін,

який залишив по собі багату й різноманітну мистецьку спадщину: його ранні

розписи церков в Україні, на жаль, було знищено під час війни; численні жан-

рові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та приватних колекціях. Найвідомішими роботами І. Рєпіна

є «Бурлаки на Волзі», «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (один

варіант у Санкт-Петербурзі (Російський музей), другий — у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва), «Іван Грозний і син його Іван» (демонстрування наочності).

Інакше виглядають скульптурні твори. Скульптура (лат. sculptura, від

sculpo — вирізую, висікаю) — ліплення, пластика; вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконані із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує здебільшого людину, рідше —тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури —побудова об’ємної форми, пластичне моделювання (ліплення), розробляння силуету, фактури, інколи кольору.

Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, гіпс, деревина, лід, сіль

і т. ін. Методи обробляння матеріалу — лиття, кування, карбування, ліплен-

ня, різьблення, висікання та ін. Скульптор, виконуючи будь-яку роботу, пе-

редусім ліпить у зменшеному вигляді макет (модель) з воску чи вологої глини.

Цей макет (ця модель) утілює ідею майбутнього твору майстра. Потім, керуючись макетом або моделлю, він розпочинає роботу над самим твором.

Без попереднього ліплення глиняного оригіналу й виливання його гіп-

сового зліпку не обходиться створення жодного більш-менш значного тво-

ру скульптури — кам’яний він чи металевий. Щоправда, деякі скульптори

(наприклад, Мікеланджело) працювали одразу з мармуром, але наслідуван-

ня їх прикладу вимагає від художника надзвичайної технічної досвідченості,

і все одно (за такого сміливого підходу до робити) він ризикує на кожному кроці припускатися невиправних помилок.

Ми згадали прізвище Мікеланджело Буонарроті — видатного італійського

скульптора, живописця, архітектора та поета. Основні прикмети творчості Мікеланджело як скульптора — монументальність і пластична потужність, внутрішня напруженість і драматизм образів, благоговіння перед людською красою. Його найвидатнішими скульптурними творами є «Вакх» і «П’єта» (демонструваннянаочності).

Зараз ми познайомимося з творами ще одного видатного скульптора — Івана Георга Пінзеля — галицького скульптора середини XVIII століття, пре

ставника пізнього бароко та рококо, фундатора львівської школи скульпторів.

Пінзель створював свої статуї для католицьких костелів і греко-католицьких церков. Роздивіться фотозображення скульптур, створених цим майстром,—«Святий Юрій» (на парапеті Собору Святого Юра у Львові), «Ангел», «Жертвоприношення Авраама» (Музей Пінзеля, Львів). Твори Пінзеля відзначаються емоційністю та динамікою, наданням створеним формам життєвих рис (демонстрування

наочності).

З усіх мистецтв, з якими спілкується людина упродовж свого життя,

декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво чи не найпоширеніше. Воно виникло в глибині століть, але й у наш час є однією з найважливіших галузей народної творчості. Його історія в усі часи була пов’язана з художніми ремеслами, художньою промисловістю, з діяльністю професійних художників і народних майстрів, а з початку ХХ століття — також із художнім конструюванням.

Декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво — це галузь

декоративного мистецтва, яка відповідає за створення художніх виробів, що мають практичне застосування, а також художнє обробляння (оздоблення) побутових предметів (меблі, тканин, знарядь праці, одягу, посуду), а також створення прикрас, іграшок і т. ін.

Невичерпними є форми декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового)мистецтва: різьблення по деревині та обробляння металу; вишивання й розписування тканин; плетіння з соломки чи лози; виготовлення виробів із кістки, каменю, скла, глини; обробляння дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; виготовлення іграшок та багато чого іншого. Досить часто в прикладному мистецтві поєднуються скульптура, живопис, графіка.

У декоративно-прикладному мистецтві завжди проявляються національні

риси. В оздобленні різних предметів побуту розрізняють національні особли-

вості, що відображають життєвий уклад, історію, культуру і навіть економіку народу. Коли йдеться про українське декоративно-прикладне (декоративноужиткове) мистецтво, то найчастіше згадують роботи народних майстрів — соковиту майоліку Опішні й косівську кераміку; яскраві килими з рослинним орнаментом, незабутню віртуозну вишивку, матове дерево Гуцульщини; барвисті розписи Петриківки; мерехтливі килими Решетилівки; полтавську вишивку й багато інших унікальних речей (демонстрування наочності).

4. Актуалізація набутих знань

Перевірка правильності заповнення таблиці «Особливості видів мистецтва»

5. Підбиття підсумків уроку

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: розглянули

у книгах, журналах, газетах, на листівках роботи різних художників —

графіків, живописців і скульпторів; принести альбом, прості олівці, гумки,

гуашеві фарби, пензлі.

3. Проголошення уроку завершеним.